Соботович
Емлен Володимирович

25.ХІ.1927

Видатний вчений-геохімік, космохімік, радіогеохімік і радіоеколог – фундатор ізотопно-геохімічних методів досліджень літосфери, гідросфери, біосфери і космічних об'єктів. Кандидат хімічних наук (1958), доктор геолого-мінералогічних наук (1967), професор (1971), член-кореспондент НАН України (1988), академік НАН України (1992), Заслужений діяч науки і техніки України (1986). Організатор і керівник Відділення радіогеохімії навколишнього середовища – заступник директора з наукової роботи Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України (1991-1995), директор Державного наукового центру радіогеохімії навколишнього середовища НАН та МНС України (1995-2001), директор Інституту геохімії навколишнього середовища НАН та МНС України (від 2001). Нагороджений Орденом "За заслуги" III ступеня (1997) та почесним знаком МНС України (1997) за активну діяльність з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; почесним знаком Держкомгеології за заслуги у розвідці надр України (1998), численними урядовими та відомчими подяками, значками та грамотами. В 2000 році одержав державну премію за дослідження Світового океану.

Емлен Володимирович Соботович народився 25 листопада 1927 року у місті Ленінграді в родині військовослужбовця. У 1948 році закінчив Ростовське-на-Дону морехідне училище. З 1949 до 1954 року навчався на хімічному факультеті Ленінградського держуніверситету.

З 1954 до 1967 року Е.В.Соботович пройшов шлях від аспіранта до старшого наукового співробітника і виконуючого обов'язки завідувача лабораторії Радієвого інституту АН СРСР. Тут він захистив кандидатську дисертацію за фахом "радіохімія" і докторську дисертацію на тему "Космохімія і геохімія ізотопів свинцю".

На пропозицію директора Інституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР академіка М.П.Семененка у 1969 році Е.В.Соботович перейшов працювати в Київ заввідділом ядерної геохімії та космохімії. Науково-організаційна робота Емлена Володимировича в Україні була надзвичайно важливою, своєчасною і продуктивною. У 1970 році вийшла в світ перша його монографія "Изотопы свинца в геохимии и космохимии". Наступні його численні праці, такі як "Изотопно-геохимические методы оценки степени взаимосвязи подземных и поверхностных вод" (1977), "Справочник по изотопной геохимии" (1982), "Ранняя история Земли" (1973, 1984), "Физические и физико-химические методы анализа при геохимических исследованиях" (1986), мали велике теоретичне й практичне значення для вирішення регіональних проблем геології.

З перших днів аварії на Чорнобильській АЕС Е.В.Соботович брав активну участь в ліквідації її наслідків. Безпосередньо керував в зоні ЧАЕС науковими роботами і експериментами по зменшенню виносу радіоактивних речовин у Дніпро й вивченню міграції радіонуклідів. Все це дозволило йому зайняти достойне місце в когорті видатних вчених, які збагатили науку фундаментальними працями.

У 1991 році відділ ядерної геохімії і космохімії, очолюваний Е.В.Соботовичем, реорганізовується у Відділення радіогеохімії навколишнього середовища. У 1995 році на базі цього відділення та Відділення металогенії ІГМР створюється Державний науковий центр радіогеохімії навколишнього середовища НАН та МНС України, який у 2001 році перейменований в Інститут геохімії навколишнього середовища НАН та МНС України.

Низка наукових праць Е.В.Соботовича – “Изотопная космохимия” (1974), “Космическое вещество в земной коре" (1976), "Космическое вещество в океанических осадках и ледниковых покровах" (1978), ”Вещество метеоритов” (1984), ”Происхождение метеоритов” (1985), "Метеориты Украины" (1987) та інші з'явилися в процесі всебічного вивчення ізотопного, хімічного і мінерального складу та структурних особливостей космічного пилу, метеоритів, місячного "ґрунту", астроблем, зразків видозмінених порід під впливом тунгуського феномена. Одержані дані вчений інтерпретує з погляду еволюції космічної речовини, походження планет Сонячної системи, зоряного нуклеосинтезу.

Е.В.Соботович розробив і впровадив у науку і геологічну практику досить надійні методи ядерної геохімії. Широко застосовується розроблений ним принципово новий метод свинцево-ізохронного датування гірських порід і космічних утворень (1963-1967). Зокрема, в Україні в 1961 році вперше було знайдено гранітоїди віком 3 млрд. років. Вперше у світі для деяких геологічних утворень було отримано вік понад 4 млрд. років (Алдан, Антарктида).

Велике наукове і практичне значення мають роботи Е.В.Соботовича в галузі охорони навколишнього середовища. Брошура “Ядерная энергетика и окружающая среда (1988)“ і монографії “Геохимия техногенеза“, ”Радиогеохимия в зоне влияния Чернобыльской АЭС” (1992), розділи в монографії ”Чернобыльская катастрофа” (1995), ”Геохимия техногенных радионуклидов” (2002) містять у собі деякі аспекти ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Надалі основні напрями його діяльності були пов`язані з трьома проблемами:

• реабілітація забруднених територій;
• радіогеохімія;
• поводження з радіоактивними відходами.

Вчений і педагог, Е.В.Соботович багато уваги приділяє підготовці наукових кадрів високої кваліфікації. Безпосередньо під його керівництвом підготовлено 4 доктори і більше 25 кандидатів наук. Також він очолює кваліфікаційну раду за фахом "екологічна безпека”; геологічні науки.